Прикарпаття. Патріотичне виховання молоді на Надвірнянщині
В рамках відзначення Дня героїв член Надвірнянської районної організації УНП 84-річна вчитель-пенсіонер Магдалина Заєць зустрілася з ліцеїстами Прикарпатського військово-спортивного ліцею.
Під час спілкування з майбутніми захисниками Вітчизни пані Магдалина поділилася спогадами про свою участь у визвольних змаганнях 40-х – 50-х років та розповіла про свого батька Сухого Василь Захаровича - сотника армії Української Народної Республіки.
Протягом 40-х – 50-х років Магдалина Заєць була активним учасником українського підпілля. Спочатку, ще молодою дівчиною вона була зв’язковою в ОУН, а згодом пройшла вишкіл на підпільних медичних курсах та була санітаркою в Українській Повстанській Армії.
Такої відданої любові до України навчив Магдалину її батько – Василь Сухий, який народився 1890-го року на Калущині, що на Прикарпатті. З 1911 року служив у Австро-Угорській армії, отримав поранення під час Першої світової війни та потрапив у полон під Вінницею. Там у так званому «чотирикутнику смерті» захворів черевним тифом. Про те йому вдалося вижити і він вступив до Богданівського полку армії УНР. В лавах армії УНР Василь Сухий пройшов бойовий шлях від Кам’янця-Подільського до Києва.
Згодом Василь Захарович стає сотником Української Галицької Армії, в лавах якої воював проти поляків та був інтернований в табори міст Ланцута і Гнесько на території Польщі. З 1925 року під чужим прізвищем працював у сільському господарстві на своїй малій Батьківщині, де вів активну виховну роботу у національному дусі в товаристві «Просвіта.». За це постійно переслідувався польською владою.
В липні 1943 року вступив до української добровольчої дивізії «Галичина». Як старший петлюрівський офіцер навчався на курсах зв’язку та інтенданства в Німеччині. Після закінчення навчання у складі дивізії «Галичина» брав участь у боях під м. Броди на Львівщині.
Після наступу Радянської армії перейшов до УПА. Восени 1949-го року за доносом сільських запроданців арештований і засуджений на 25-років позбавлення волі у Мордовських таборах (поштова скринька Потьма №5, №9).
У 1955 році сім’я одержала листівку від київського письменника Гриба Кузьми Кіндратовича, який повідомив про смерть Сухого В.З. у 1954 році. З метою не допущення повернення Сухого у рідні місця, вже на той час реабілітованого українського патріота, вбили отруєним уколом в медчастині табору.
По завданню УПА, щоб навчати місцеву молодь Магдалина Заєць поступила до педагогічного училища, після закінчення якого навчала дітей.
Багато запитань ліцеїстів до Магдалини Заєць було відносно її родинного виховання.
В знак подяки за змістовний урок патріотичного виховання ліцеїсти подарували пані Магдалині великий букет квітів, а вона подарувала музеєві навчального закладу світлини із родинного альбому.