Іван ЗАЄЦЬ: «Режим ЯНУКОВИЧА штовхає суспільство до небезпечної лінгвістичної громадянської війни»
Символіка рішення позачергової сесії Одеської міської ради щодо надання російській мові статусу регіональної дуже промовиста. Воно символізує велику небезпеку для громадян та української держави. Таке рішення виштовхує українську мову з державно-публічної сфери Одеси, створює великі труднощі її використання також і в приватному житті громадян.
Це рішення засвідчує, що режим В.Януковича штовхає суспільство до надзвичайно небезпечної лінгвістичної або мовної громадянської війни. Правлячий режим прагне зіштовхнути російськомовних та україномовних громадян, представників корінної нації та національних меншин, поділити Україну на кілька мовно-культурно ізольованих регіонів.
Політика, коли порядок застосування державної мови визначається на місцевому рівні і прямо залежить від меншості, завжди і скрізь закінчується гарячою війною. І, як правило, розвалом держави. Зрозуміло, що одного рішення Одеської міської ради недостатньо, щоб втягнути громадян у мовну війну. Тому так само поспішно будуть прийняті подібні рішення й в інших регіонах країни. Одеське рішення – лише пробна куля, спроба прозондувати громадську думку, намагання сепаратистських сил в Одесі закріпити за собою пальму першості у параді мовно-сепаратистських рішень. На черзі подібні рішення на регіональному рівні, зокрема вже скликані позачергові сесії обласної ради в Донецькій області та Верховної Ради АР Крим, що мають виштовхати українську мову вже із значно більших територій.
Тому слід рішуче засудити рішення Одеської міської ради як сепаратистське і таке, що підриває єдність суспільства та цілісність держави. Безумовно, це рішення має бути опротестоване прокуратурою як антиконституційне. Оскільки такі рішення місцевих рад йдуть в руслі нелегітимних мовних рішень парламентської більшості і Президента України, їхньої антиконституційної злочинної діяльності, то й вони є нелегітимними. Громадянам їх слід опротестовувати в судах і не виконувати. Протидія таким рішенням має відбуватися по двох напрямках: на владно-партійному рівні та на рівні громадському. Адже як мовний «закон» партії регіонів, так і рішення Одеської міської ради обмежують конституційне право громадян у сфері використання та застосування української мови як державної.
Одеське рішення про надання російській мові статусу регіональної засвідчує інтенсифікацію процесів деукраїнізації і одночасної русифікації України, перезаснування української національної держави на державу з російською політичною і культурною традицією. Це рішення має відкрити очі й на те, що режим Януковича на шляху до перетворення України на кілька російських губерній готовий витерти з життя й усі, крім російської, національні меншини.
Водночас В.Янукович своїм підписом мовного «закону» започаткував процес і власного знищення себе як Президента України. Місцевим сепаратистам не потрібна центральна влада, хоч саме вона й породила їх. За тими, хто розбудовує російську Україну, вже стоїть московська влада, за тими, хто захоче розбудувати угорську Україну – угорська влада, румунську – румунська влада і т. д.
Відповідальність за роздмухування сепаратизму в Україні має нести, в першу чергу, гарант Конституції і державного суверенітету Президент В.Янукович. Він не тільки не захотів зупинити цей процес, а всіляко його стимулював. По суті, він його очолив. В.Янукович знав, що підписує не закон, прийнятий парламентом, а правову фікцію, сфабрикований керівництвом Верховної Ради та фракцій більшості документ. Він знав, що цей так званий закон заохотить сепаратизм. Про це його неодноразово попереджали відомі правники, вчені-філологи, експерти, громадські і державні діячі.
Більше того, В.Янукович діяв не як гарант Конституції, а виступив в ролі пропагандиста-агітатора мовного «закону». Водночас він присипляв українське суспільство, привчав його до думки, що він начебто розуміє небезпечність підписаного ним «закону» для країни та для миру і спокою в державі, і що він вживе низку заходів для нейтралізації руйнівного потенціалу мовного «закону». Зокрема буде створена спеціальна робоча група за участі фахівців та громадськості з його доопрацювання. Однак рішення Одеської міської ради показало, що слова В.Януковича не варті й копійки. Міський голова Одеси українофоб Костусєв в умовах дії мовного «закону» плював на Президента України. Навіть тоді, коли В.Янукович є покровителем сепаратистів.
Однак такі рішення не врятують правлячий режим. Люди розуміють важливість власної держави. Вони хочуть миру, спокою і добробуту, а не само русифікації і ліквідації власної держави. Тому сепаратисти і в центрі, і на місцях не знайдуть народної підтримки, на яку розраховують.
Ці рішення мають нарешті пробудити лідерів патріотичних сил, які вирішили відкласти боротьбу за українську мову на пізніше та планують виправити ситуацію після того, як демократичні сили пройдуть до парламенту. Тоді вони сподіваються проголосувати за відміну мовного закону. Підписаний мовний «закон» є замахом на українську націю та базові засади української державності, а не просто виборчою технологією, як дехто вважає. Патріотичні сили повинні вже зараз організувати всебічний опір запровадженню цього «закону». Для цього треба якнайшвидше скликати широкий форум патріотичних партій та громадських організацій на захист української мови. Нашою відповіддю має стати активний український патріотизм та дії на утвердження української мови як єдиної державної мови.