Дайджест УНП | Судова реформа: хто і чому її гальмує?

Судова система є третім за рейтингом інститутом в Україні з найменшим рівнем довіри, після російських ЗМІ та забюрократизованого державного апарату, інформує «Європейська правда», посилаючись на соцдослідження Центру Разумкова.

Утім, як наголошує дописувач видання глава представництва Євросоюзу в Україні Татті Маасікас, йдеться тут не лише про довіру до інституцій. Мова йде і про віру у власну державу. Адже судова система, що не має довіри, щодня підриває Українську державу та демократію. Натомість справедлива судова система – це ключ до економічного розвитку та іноземних інвестицій.

Прикрим фактом автор статті вважає те, що українська судова система стала основною перепоною для іноземних інвесторів. Кожен потенційний інвестор хоче впевненості, що якщо щось піде не так, можна буде добитися справедливості у суді. Проте на сьогодні такої впевненості Україна запропонувати не може, вважає автор.

Нині країна має рідкісний шанс для всеохопної судової реформи, оскільки цьому сприяють кілька факторів, серед яких: ухвалене законодавство про реформування Вищої ради правосуддя та перезапуск Вищої кваліфікаційної комісії суддів; одна з частин судової системи вже реформована; присутня міжнародна підтримка.

Втім, дописувач переконаний, що навіть за таких сприятливих факторів впровадження судової реформи буде надзвичайно складним. Адже йдеться про долю реальних людей. Корумповані особи будуть боротися за свої посади, спираючись на олігархічні й часто проросійські інтереси. Стаття називається «Момент істини для судової реформи: яким шляхом піде Україна».

Свідченням небажання реформ деяких служителів Феміди з Ради суддів є відмова обрати від себе трьох членів Етичної ради, які мають контролювати доброчесність членів Вищої ради правосуддя. Жоден із кандидатів не набрав необхідної кількості голосів під час таємного голосування. За кандидатів проголосувало лише 4 члени Ради суддів з 26.

Усього, як нагадує «Українська правда» в Етичній раді має бути шість членів: трьох обирає Рада суддів України, ще трьох – міжнародні організації. Таким чином, Рада суддів заблокувала основну частину судової реформи – очищення ВРП нині ж під тиском.

Етична рада має право очищувати від недоброчесних осіб Вищу раду правосуддя: орган суддівського самоврядування, який призначає суддів, звільняє їх або дає дозвіл на притягнення їх до відповідальності, нагадує Радіо Свобода.

Етична рада передбачена одним із законів про судову реформу – № 5068, який Верховна Рада ухвалила у липні. За задумом його авторів, Етична рада може приборкати корупцію та кругову поруку в судовій владі – очистивши ВРП, яка призначає, звільняє суддів і може знімати з них недоторканність.

Без призначення повного складу Етична рада не зможе працювати, відтак судова реформа в Україні буде заблокована. На цьому наголошується в матеріалі «Судова реформа vs «суддівська мафія»: хто кого?».

Лише після перемовин з керівництвом країни судді укомплектували Етичну раду. Виконувач обов’язків голови Вищої ради правосуддя Віктор Грищук підписав наказ про призначення першого складу конкурсної комісії для відбору членів Вищої кваліфікаційної комісії України.

Коментар лідера УНП Юрія Костенка щодо спроби чергового блокування судової реформи.

Коментуючи фактичну відмову Ради суддів спрямувати своїх 3-х представників до Етичної ради означає не просто відкрите ігнорування норм закону (і це роблять судді, які повинні в першу чергу демонструвати законослухняність). Все це свідчить лише про те, що 30-річні спроби залучити судову гілку влади до самореформування неможливі. Витягти самих себе із тоталітарного минулого, як це зробив відомий літературний персонаж барон Фон Мюнхаузен, витягши себе за волосся із болота, корумповане українське суддівство не здатне.

Отже, необхідна стороння допомога для дієвої реформи судів. Для цього у відповідну норму закону щодо формування Етичної ради вноситься поправка: «якщо Рада суддів впродовж 30 календарних днів не делегує своїх представників до Етичної ради, таке право надається Верховній Раді України».

Нагадаю, що у перші роки незалежності саме парламент, як представницький орган українського народу брав на себе відповідальність у критичних ситуаціях. Чинна суддівська система втратила довіру суспільства (більше 75 відсотків громадян їй не довіряють). Саме тому парламент і повинен поставити останню крапку у цій 30-річній епопеї.

«Маніпулятивно та брехливо: як українські політики провели 2020 рік» – у статті під таким заголовком «Українська правда» публікує рейтинг найбільших брехунів.

Найбільше представництво у рейтингу мають ОПЗЖ та «Слуга народу». Лише трохи відстають від них «Батьківщина» та ЄС.

Видання пише, що у 2020 році, як і в 2019, «золоту медаль» за кількістю брехні тримає Вадим Рабінович. Дуже близько за ним ідуть Нестор Шуфрич та Олександр Дубінський. Юлія Тимошенко, хоча й наговорила набагато більше фактологічних цитат, ніж її колеги в Раді, у 2020 році опинилася в середині рейтингу. Петро Порошенко був більш ніж удвічі правдивішим за лідерку «Батьківщини», а Володимир Зеленський – ще на 60% правдивішим за Порошенка. Втім, усе одно президент сказав правду в менш ніж половині випадків. І це погіршення порівняно з 2019 роком, коли 53% висловлювань президента були правдивими.

Головна мета рейтингу, за твердженням видання, – привернути увагу до слів, які політики транслюють у ЗМІ багато брехні та маніпуляцій. Тому завданням як журналістів, так і споживачів інформації є критична оцінка того, що ми бачимо, чуємо й читаємо.

«Ділова столиця» коментує дискусію, яка не вщухає навколо пропозиції секретаря Радбезу Олексія Данілова перейти на латинську писемність. А також інші пропозиції, вкинуті в інформпростір України, які збурюють суспільство і завдання яких створювати в інформаційному просторі нескінченний потік ура-патріотизму. Видання пише, що пристрасть до популізму на патріотичній тематиці небезпечна, оскільки підміняє серйозну розмову з суспільством на складні історичні теми різними маніпуляціями і містифікаціями. Заголовок статті – «Латиниця, католицизм, перевернутий прапор. Що ще можна зробити з Україною».