Дайджест УНП | Політика «купуй українське» врятує економіку України
Для порятунку економіки України потрібна політика «купуй українське», ‒ переконує читачів «Gazeta.ua» громадсько-політичний діяч Віктор Вовк. Він вважає, що нині під час економічного занепаду внаслідок пандемії така політика була би вкрай корисною для порятунку економіки країни й швидкого виведення її з кризи.
Дописувач розповідає про заходи з посилення урядової політики в США «купуй американське», які спрямовані на збільшення виробленої в країні частки товарів і послуг, що закуповуються на гроші платників податків.
На сьогодні відповідне законодавство США, ухвалене ще під час Великої депресії 1930 років, поширюється на держзакупівлі товарів і послуг щорічно на близько $200 млрд бюджетних коштів.
Нині політика «купуй американське» у США є реальністю, а запроваджені там заходи підтримують американську промисловість і робочі місця у виробництві, зазначає автор.
Згідно нещодавньої заяви Білого дому, відродження виробничого сектора є ключовим для підвищення зарплат, створення робочих місць, укріплення ланцюжків постачання всередині США та формування нових ринків для нових технологій.
Дописувач нагадує, що спроби запровадження політики «купуй українське» і вимог до локалізації стосовно державних закупівель в Україні, в яких за взірець бралося, зокрема, чинне законодавство США «купуй американське», здійснювалися як в попередньому, так і в поточному скликаннях Верховної Ради. Але поки що, на жаль, безуспішно. Утім, автор переконаний, що ситуацію можна виправити, адже «наш економічний прорив і гідне майбутнє на своїй землі залишаються в наших руках». Стаття називається «Політика «купуй американське» знаменує кінець епохи глобального неолібералізму».
У 2006 році УНП вийшла на парламенські вибори із гаслом «Купуй українське» як економічної стратегії підтримки національного виробника. Проте глобальна лібералізація завадила тоді реалізувати цю стратегію. Проголошення президентами США Трампом та Байденом своїми економічними пріоритетами політику «Купуй американське» означає лише одне ‒ час глобального лібералізму завершується, а українській владі потрібно повертатись до своїх економічних першоджерел «свій до свого по своє», тобто купуй українське!
З проблемами, які гальмують розвиток бізнесу в Україні і не сприяють інвестиціям, зокрема, у відновлювальну енергетику, розповідає в інтерв'ю «Цензор.нет» підприємець, власник понад 100 підприємств, інвестор у зелену енергетику, співзасновник «Української асоціації відновлюваної енергетики» Ігор Тинний. Бізнесмен активно критикує дїї влади в енергетиці, висвітлює мільярдні корупційні оборудки і за це, за його твердженням, а також через бізнесконфлікти з родичами голови СБУ Івана Баканова, за останні 2 роки щодо підприємств Тинного порушено 15 кримінальних проваджень з боку СБУ.
Підприємець стверджує, що лише на ринку електроенергії в Україні за останні півтора року вкрали близько півтора мільярда доларів. Через корупцію в НКРЕКП, Енергоатомі, Центренерго, вугільних шахтах створилась величезна заборгованість.
Компанії п.Тинного за електроенергію заборгували понад 10,5 мільйонів доларів, тобто майже 290 мільйонів гривень недоплатили. Такого за останні 16 років ніколи не було в Україні, - обурюється підприємець. Він наголошує, що в електроенергетиці криза платежів взагалі неможлива, якщо її не створювати штучно. Загалом, обсяги безладу в енергетиці, на митниці вимірюються мільярдами доларів.
Підприємець стверджує, що збитки всіх державних компаній за чинної влади іноді подвоїлись, а іноді і зросли в десятки разів. І якби всередині НКРЕКП і АМКУ були незалежні люди, які суворо дотримуються букви закону, то менш ніж за півроку в Україні були б прибутковими всі держкомпанії, а деякі приватні були б розділені. І на цьому скінчилась би вся історія.
Традиційна енергетика завжди була сферою корупції, стверджує підприємець. Він вважає, що в Україні слово «паливо» – це синонім слова «корупція». У відновлювальній енергетиці немає палива і вона вся прозора. Тому вона й шельмується постійно на каналах Коломойського і Пінчука, бо вони обоє не зацікавлені в жодних новаціях на цьому ринку, переконаний Ігор Тинний.
«Насправді, це все дуже прикро, - йдеться далі в інтерв'ю. - Бо вбиває мрію про країну, в якій ми хочемо жити. Україна мала зобов’язання з приєднання до європейської електричної мережі і від’єднанні від російської. Технічно це можна зробити дуже просто, але там є низка умов. Одна з них – ліцензування НЕК «Укренерго». А її не можуть ліцензувати, бо вона економічно не є самодостатньою. В неї збиток за минулий рік 28 мільярдів гривень. Через те, що її обкрадали під час договірної торгівлі і зобов’язали виплачувати «зелений тариф».
Тому, вважає підприємець, неприєднання до ENTSO-E (загальноєвропейської енергосистеми) і перебування в одній мережі з РФ – необхідність для крадіїв від енергетики, бо до того моменту, поки ти не порушуєш правила і закони ЄС, а тільки України, ти можеш спати спокійно.
Більше про несприятливий бізнес-клімат в сучасній Україні йдеться в інтер'ю «Бізнесмен Ігор Тинний: «Я не розумію Баканова. Ти знаєш, що в тебе є «скелет у шафі» стосовно оборудок в минулому. Навіщо ти його сам витягуєш на світло?».
Найсприятливіший сьогодні бізнес-клімат та ефективне економічне урядування у Хмельницькому, Івано-Франківську та Львові. Як повідомляє Укрінформ, про це свідчать результати дослідження «Індекс конкурентоспроможності міст (ІКМ) України 2021».
Дослідження провели компанія Info Sapiens у співпраці з Інститутом економічних досліджень та політичних консультацій за підтримки Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України».
До групи з високим ІКМ увійшли ще: Мукачево, Бахмут, Тернопіль, Вінниця, Маріуполь, Олександрія, Мелітополь та Чернігів. Українська столиця посіла 30-те місце із 50,27 бала.
Загалом до рейтингу увійшли 45 міст – 24 обласних центри та 21 ‒ не місто із населенням понад 73 тис. осіб. Індекс було складено на основі 10 компонентів для оцінки різних аспектів конкурентоспроможності міст.Серед них – започаткування бізнесу; доступ до публічного майна; прозорість та відкритість даних; вартість дотримання законодавства; податки та збори; неформальні платежі та корупція; безпека ведення бізнесу; лідерство міської влади; ресурси для розвитку та підтримка інновацій.
УНП нагадує, що ще у березні минулого року, представники різних виробничих сфер економіки, серед яких був і член правління Коаліції «За детінізацію» Юрій Костенко, звернулися до президента з пропозицією щодо підтримки радикальних реформ в Україні та боротьбі з корупцією.
«Північний потік – 2». Гібридний план Путіна в деталях», – у статті під таким заголовком дописувач сайту «Главком» президент «Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Михайло Гончар розповідає про те, у який спосіб Кремль прагне зробити зелене світло для «Північного потоку – 2», розбалансувати роботу української ГТС і припинити дію угоди 2019 року.
Якщо Газпром буде давати якісь невеликі обсяги газу, або якщо буде дуже сильно варіювати: один день максимум, а інший день, скажімо, мінімум – то будуть фізичні проблеми, як забезпечити транзит, необхідні фізико-хімічні властивості газу, які специфіковані згідно з контрактом між українським оператором і операторами Словаччини, Польщі, Угорщини.
Автор статті вважає, що Газпром саме на це й цілеспрямований. Опрацьована своєрідна гібридна технологія, коли газовий кран не перекривається картинно в прямому ефірі, а його тихо, повільно і непомітно для широкого загалу прикручують. Отже, поки у Вашингтоні чи Берліні визначатимуться з тим застосовує Росія газову зброю чи ні, поки колишні дипломати типу Волкера будуть періодично погрожувати санкціями РФ, у випадку якщо вона застосує газову зброю, Кремль її вже безкарно застосовує, насміхаючись над європейцями та американцями, переконаний дописувач.
Майбутнє, за прогнозами Михайла Гончара, може виглядати так – певний обсяг транзиту наявний, формально пред’явити претензії «Газпрому» важко, у Меркель є «залізний аргумент», що транзит зберігається, адже щось там в трубі є, і до того ж – Росія платить і Путін дотримується свого слова даного Меркель, але фактично – це означає роботу ГТС в розбалансованому режимі на межі дисфункціональності, коли краще припинити транзит, аніж його забезпечувати. Саме це й потрібно Кремлю, щоб підштовхнути, а потім звинуватити Україну у зриві транзиту й прискорити процедури сертифікації оператора та зняття обмежень з «Північного потоку – 2», а потім і припинити дію угоди 2019 року.
Росія сьогодні відверто шантажує Європу, спровокувавши там рекордне зростання цін на газ, і вимагає введення «Північного потоку-2» в експлуатацію вже в поточному році. В цьому переконаний оглядач «Ділової столиці» Владислав Гірман.
Він пише, що Москва, з метою схилити європейців фактично до порушення власних правил, крім штучного дефіциту газу, задіяла і місцевих, європейських, лобістів своїх інтересів. Наприклад, Клауса Дітера-Маубаха, главу енергоконцерну Uniper (ФРН), що інвестував в «Північний потік-2» 700 млн євро. Він ще 2 серпня заявив: дефіцит газу, мовляв, утворився через аномально холодну зиму, а не з вини Росії; все налагодиться з запуском «Північного потоку-2» вже в цьому році.Хоча насправді проблема з наповнюваністю європейських ПСГ могла бути вирішена і в інший спосіб, що не вимагає тривалого проходження процедури введення в експлуатацію, – за допомогою української ГТС.
Але «Газпром» вперто не подавав і не подає заявки на резервування потужностей в газотранспортній системі України.
Тим самим монополіст спростовує мантру офіційного Берліна про те, що «Північний потік – 2» – суто комерційний, а не політичний проект.
Москва користується своїм статусом головного постачальника газу в ЄС. Відтак, в інтересах останнього було б позбавити її цього статусу. І бажано – на досить тривалий період часу, якого вистачило б на «дресуру» Росії.
У цьому європейцям могли б допомогти Сполучені Штати і їх скраплений газ. Хоча тут на перешкоді може стати відсутність танкерного флоту, що міг би впоратися з дефіцитом газу в Європі і ціна на цей газ.
Від того, чи вдасться європейцям вже зараз знайти тимчасове рішення газової проблеми, залежить і ефективність заходів, покликаних позбавити Росію газового важеля тиску – або хоча б послабити його.
Домогтися цього США і ЄС можуть завдяки судовим вердиктам щодо російських газопроводів. І на додачу посилити їх американськими санкціями, які є перешкодою для отримання страховки Nord Stream AG.
Дописувач стверджує, що Конгрес США не дуже задоволений «мировою» Байдена з Меркель щодо «Північного потоку – 2», вважаючи газопровід прямою загрозою енергонезалежності Європи і України. Відтак, на думку оглядача, є велика ймовірність того, що сьогоднішні біди Євросоюзу можуть надихнути американських законодавців посилити тиск на Росію. Головне, щоб Європа не піддалось на шантаж РФ. Заголовок статті – «Примус до Потоку. Чи капітулює Євросоюз перед Газпромом».
У відносинах України та Білорусі з’явився новий подразник, пише «Европейська правда». Самопроголошений президент Александр Лукашенко заявив, що Білорусь закупить у Росії зброї більш ніж на мільярд доларів. А головне – що ця зброя нібито потрібна Мінську для розміщення біля кордону з Україною.
Видання аналізує – що стоїть за цією заявою Лукашенка? Чи було це його власним вмотивованим реальними потребами рішенням, чи стало ще одним кроком з посилення впливу Кремля? А головне – чи є ці плани дійсними, чи це просто чергова спроба РФ налякати Київ та умовний Захід?
Видання пише, що Кремлю потрібні додаткові перемоги в інтеграції Білорусі. Перемоги, які можна буде «продати» російським виборцям та Заходу вже сьогодні.
Ще один інструмент для стимулювання Заходу не критикувати російські вибори – нинішні спільні військові навчання РФ та Білорусі «Запад-2021», які військові експерти видання називають наступальними і аж ніяк не оборонними. В цьому контексті заява про купівлю Мінськом російської зброї цілком вписується в цей план російського шантажу.
«Європейська правда» пише, що для спільної протидії загрозам Україні варто налагоджувати та укріплювати відносини як з Польщею, так і з Литвою, а також бути готовою до провокацій на кордоні з Білоруссю. На цьому наголошується в статті «Зброя проти України: куди приведе нове загострення між Мінськом та Києвом».
На думку лідера УНП Юрія Костенка – останні домовленості щодо Союзної держави між Путіним і Лукашенком лише підтверджують відому істину щодо завершення їх правління. Ані президента РФ, ані самопроголошеного президента Білорусі не цікавить чи постане коли-небудь така держава. Все, що їх обох найбільше турбує – це скільки вони особисто ще протримаються у своїх кріслах. Адже реалізація такого роду глобальних проєктів потребує від Росії наявність потужної економіки в тому числі і для щедрих дотацій свого партнера. А от цього Росія зараз не має. Щодо Білорусі – то маневри Лукашенка із Союзною державою використовувались ним виключно для підтримки свого режиму. Отже, неспроможність Путіна задовольняти зростаючі потреби диктаторського режиму Лукашенка означатиме лише одне – згасання як Союзної держави, так і підтримки росіянами та білорусами своїх правителів.
Напередодні виборів у Держдуму Росія цілком здатна піти на конфронтації і загострення, щоб мобілізувати проімперський, провладний електорат, пише інтернет-видання «Коментарі».
Експерти видання переконані, що загострення ситуації на сході України – не випадкове. Не випадковий і збіг зі спільними військовими навчаннями РФ та Білорусі «Запад-2021». Як і не випадково те, що напередодні виборів до Держдуми пролунали заяви про можливість об'єднання квазіреспублік.
Кремлю потрібно забезпечити проведення т.зв. «виборів» за участю жителів ОРДЛО. Позиції партії влади – «Єдиної Росії» – досить складні, переконані експерти видання. Незважаючи на всі хитрощі, на створення, по суті, антидемократичного виборчого законодавства, яке повинно максимально зачистити електоральний простір, щоб жоден неугодний не мав шансів навіть висунутися, не кажучи вже про те, щоб бути обраним – реальний рейтинг партії влади дуже низький. Тому зараз із окупованих територій Донбасу намагаються зробити Чечню-2. Адже Чечня дає регулярно 99% на кожних виборах за Путіна і «Єдину Росію».
Стаття називається «Прискорена видача паспортів в ОРДЛО і загострення на Донбасі: що задумала РФ напередодні виборів до Держдуми».