Стаття Юрія Костенка для «Главком»: «Ядерне божевілля Путіна та Американське ядерне товариство. Що їх єднає?»

Стаття на «Главком» заступника голови тимчасової слідчої комісії ВР з розслідування причин Чорнобильської аварії (1990–1991 роки), першого керівника української урядової делегації на переговорах з Російською Федерацією у Москві щодо ядерного роззброєння (1992–1993 роки), міністра охорони довкілля та ядерної безпеки (1992–1998 роки), голови урядової делегації України на генеральній конференції МАГАТЕ (1995–1998 роки), керівника Державної делегації на переговорах з Великою сімкою щодо закриття ЧАЕС (1995–1998 роки), народного депутата України п’яти скликань (1990–2012 роки), лідера УНП Юрія Костенка.

Чорнобиль, Фукусіма і Киштимська аварія. Досвід, який не засвоїли?

Чергова низка ядерних погроз РФ світу, як і тема можливого підриву російськими терористами найбільшої у Європі Запорізької АЕС, стали ключовими повідомленнями світових ЗМІ. Зокрема, за словами речника Державного департаменту США Меттю Міллера «Російське керівництво має ретельно подумати, чи хоче воно ризикнути створенням ядерної катастрофи  (на ЗАЕС), бо якщо це станеться, то міжнародна спільнота абсолютно точно притягне Росію до відповідальності.

Натомість Американське ядерне товариство (ANS) нещодавно заявило, що «Навіть найгірший сценарій розвитку подій на Запорізькій АЕС, включаючи бомбардування та навмисний підрив реакторів та контейнерів для зберігання відпрацьованого ядерного палива, не становитиме радіологічну небезпеку для населення».

Мене, як першого заступника голови Спеціальної парламентської комісії, що розслідувала причини та наслідки наймасштабнішої ядерної аварії світу на Чорнобильській АЕС (1990-1991), та міністра охорони довкілля та ядерної безпеки (1992-1998) такі безапеляційні заяви експертів ANS щонайменше дивують. Пояснюю чому.

Як встановила наша комісія, головною причиною Чорнобильської катастрофи були не помилки операторів АЕС, як стверджувала радянська пропаганда, а конструктивні вади реакторів  РВПК-1000 (ректор великої потужності канальний). Нагадую, що автором нового типу потужних реакторних установок був директор Інституту атомної енергії ім. Курчатова академік Александров, який стверджував, що  «ці ректори настільки безпечні, що їх можна встановлювати просто на Красній площі  біля стін Кремля». А тому РВПК-1000 не мали захисної гермооболонки, і інструкцій персоналу у разі надзвичайної ситуації не розробляли, бо вважали, що відмова реактору і тим більше запроектна аварія є настільки малоймовірними, що залишаються  лише гіпотетичною загрозою.

Аварія на ЧАЕС. Академік Александров, який був розробником реакторів, використаних на станції, гарантував  «вони настільки безпечні, що їх можна встановлювати просто на Красній площі»

Як відомо, «гіпотетична загроза» 26 квітня 1986 року раптом постала найбільшою ядерною катастрофою світу після вибуху 4-го енергоблоку ЧАЕС.

Висновки нашої Спеціальної комісії були однозначними:

1. Причиною аварії стали безпекові вади у конструкції реакторної установки. 
2. Оператори  блоку діяли згідно з інструкцією, отже, не могли спричинити вибуху.
3. Відсутність рекомендацій персоналу АЕС у разі за проєктної аварії обумовило низку трагічних помилок у перші дні ліквідаційних робіт та призвело до загибелі людей.

Масштаби цієї трагедії, яку навіть теоретично не передбачали ядерні фахівці, вражають.  Зокрема ядерний інцидент на ЧАЕС прирівнюється до ядерного вибуху у 300 Хіросім. Або ж одночасний підрив 300 тактичних ядерних боєзарядів. Радіоактивна хмара піднялась на висоту понад 10 км і пройшла майже над усією Європою та східною частиною США. Із зон забруднення було евакуйовано близько 300 тис. осіб. А ще приблизно 600 тис. зазнали радіоактивного ураження. До ліквідаційних робіт аварії було залучено понад 500 тис. осіб (переважно військових) та витрачено близько $70 млрд. Довготривалі наслідки катастрофи Україна відчуває  до сьогодні.

Не менш вражаючою виявилась і друга ядерна катастрофа світу, що сталася у Японії 2011 року на АЕС Фукусіма-1. Цього разу вибухнули інші, конструктивно більш досконалі у порівнянні з РВПК водо-водяні реакторні установки, які будувались з урахуванням сейсмічних ризиків Японії. Кожен реактор мав потужну захисну гермооболонку та автоматично припиняв  реакцію  ядерного поділу у разі землетрусу.  Але, як і у випадку з аварією на ЧАЕС, можливість якої категорично заперечували радянські вчені, ядерники Японії та фахівці МАГАТЕ навіть теоретично  не допускали можливість того, що сталось на АЕС Фукусіма-1.

Аварія на АЕС Фукусіма-1 таки сталася, хоча таку можливість заперечували експерти з різних країни. Фото з відкритих джерел

Потужний землетрус і цунамі спричинили вихід з ладу систем енергозабезпечення в тому числі й аварійних, що живлять циркуляційні насоси.  Унаслідок припинення охолодження  три реактори вибухнули, а у четвертому розплавилася активна зона.  Підвищення рівня іонізуючого випромінювання призвело до евакуації близько 154 тис. жителів. Величезна кількість води, забрудненої радіонуклідами, була скинута у Тихий океан під час і після катастрофи. Це спричинило радіоактивне забруднення акваторій, що були традиційними зонами інтенсивного рибальства, та завдало величезних збитків рибній галузі. Забруднена радіонуклідами вода і сьогодні, хоча й після очистки, скидається в океан, що призводить до міжнародних суперечок щодо якості продукції рибальства у цій зоні.

І ще одна масштабна радіаційна аварія, яка не передбачалась фізиками-ядерниками, але наслідки якої також вражають.  Надзвичайна ситуація виникла 1957 року на хімкомбінаті «Маяк», розташованому у закритому місті Челябінськ 40. Вона має назву Киштимська аварія. Вибух стався у ємності для радіоактивних відходів, які утворювались при виробництві радянської ядерної зброї, після виходу з ладу системи охолодження.  В атмосферу на висоту 1–2 км було викинуто 20 млн Кюрі радіоактивних речовин. Це спричинило забруднення територій трьох областей з населенням 270 тис. осіб.

Киштимська аварія. На хімкомбінаті «Маяк» вибухнула ємність із радіоактивними відходами. Фото з відкритих джерел

Під час ліквідації наслідків аварії було переселено до 12 тис. осіб, а будівлі, майно і худобу було знищено.  До аварійних робіт залучались сотні тисяч військовослужбовців.  Їхня подальша доля невідома…

Отже. Лише цей перелік непередбачуваних ядерних аварій та радіаційних катастроф переконливо спростовує висновки фахівців Американського ядерного товариства щодо безпеки Запорізької АЕС.

Проте  мене особисто найбільше непокоїть те, що при аналізі загроз безпеки АЕС низка експертів як України так і Заходу абсолютно не враховують той факт, що атомна станція вже перебуває у передаварійному стані, наслідки якого неможливо передбачити жодною експертизою.  Річ у тому, що станцію контролює не Україна, а окупанти РФ. Держави, яка повністю ігнорує міжнародне право і принципи МАГАТЕ щодо безпеки використання ядерної енергії.  Це держава-терорист, яка наважилась застосувати зброю масового знищення у 21 столітті, підірвавши дамбу Каховської ГЕС. Це держава, яка постійно загрожує ядерними ударами і не лише Україні, але й країнам-членам НАТО. Врешті-решт, це країна, яка маючи власний величезний досвід  розробки ядерних технологій та ліквідації масштабних ядерних та радіаційних катастроф, захопивши у лютому 2022 року  аварійну Чорнобильську АЕС, примусила своїх військовиків  копати укріплення в місці, де у 1986 році їхні ж батьки та діди, що брали участь у ліквідації аварії, закопали найнебезпечніші радіоактивні відходи Чорнобильської катастрофи.  Так званий «Рудий ліс», який донині є потужним джерелом радіоактивного випромінювання. Воістину, як то кажуть «умом Россию не понять»…

У цьому контексті до усіх експертів, які заперечують можливість катастрофи на ЗАЕС,  постає лише одне питання:

Чи усвідомлюють вони свою особисту причетність до того, що їхні «фахові» висновки, які навмисно  мінімізують масштаби наслідків вибуху на ЗАЕС, не лише нівелюють рішучість Заходу протидіяти реалізації такого сценарію, але і заохочують божевільного кремлівського диктатора до ядерного катаклізму на найбільшій атомній станції Європи.

Автор: Юрій Костенко

Рубрика: Авторська стаття

Джерело: glavcom.ua

Дата публікації: 14.07.2023 08:45

Довідково.

Юрій Костенко – заступник голови тимчасової слідчої комісії ВР з розслідування причин Чорнобильської аварії (1990–1991 роки), голова Спеціальної робочої групи з підготовки до ратифікації Договору СТАРТ-1 (1992–1994 роки), перший керівник української урядової делегації на переговорах з Російською Федерацією у Москві щодо ядерного роззброєння (1992–1993 роки), міністр охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України (1992–1998 роки), голова урядової делегації України на генеральній конференції МАГАТЕ (1995–1998 роки), керівник Державної делегації на переговорах з Великою сімкою щодо закриття ЧАЕС (1995–1998 роки), народний депутат України I–IV, VI скликань (1990–2012 роки), автор книги «Історія ядерного роззброєння України» (англійський переклад «Ukraine's Nuclear Disarmament: A History» виданий Гарвардським університетом у 2020 році), лауреат канадського Літературного фонду імені Стенлі Пітерсона [Peterson Literary Fund] (2021 рік).