"Проблема хабарів, нікуди не не ділася, попри те що Януковича уже немає і Азарова також" - інтерв'ю з Юрієм Костенком

Сьогодні Юрій Іванович Костенко дав інтерв'ю телеканалу ТВ. Спілкувалися про ядерне паливо та те чому і як правильно бойкотувати російські товари.

Стратегія купувати в Україні українські товари народилася у концепції українського державотворення, яка було розроблена Народним Рухом України ще у 92-94 роках і саме там було вперше сформовано концепцію якою має бути економічна політика аби в Україні можна було виготовляти 60-70% готової продукції. Це все давав наш унікальний економічний потенціал починаючи від надр   як міністр охорони довкілля та ядерної безпеки я можу сказати, що в Україні 5% світових запасів будь-якого роду мінеральних елементів. Так от, закінчуючи чудовим кліматом і якістю чорноземів ми могли себе повністю забезпечити сільгосппродукцією, ми могли виробляти легкої промисловості приблизно 40-50 % готової. А якщо взяти в цілому українську економіку, то ми виходили на цифру 60-70% готових товарів. Тому ця стратегія була потім розвинута УНП у вигляді такої тріади («Купуй українське», «Виробляй українське», Захищай українське»»).

В Україні треба навчитися виробляти українську продукцію, її споживати, її захищати і вміти захищати свій національний інтерес. Це найкоротший шлях до гарного життя у незалежній Україні. Але пройшло майже 23 роки української незалежності, а ми від цієї стратегії все далі і далі. 

Тема бойкоту  російської продукції - здебільшого політична тема. Це як реакція на те, що робить Росія із українськими товарами. Починаючи із 94 року Росія традиційно майже щороку оголошувала війну українським товарам. Тому були і цукрові війни і сирні війни. І український військово-промисловий комплекс майже розвалився, тому Росія у себе створила ті виробництва, які раніше раніше постачали на російський ринок елементи для виготовлення зброї і багато-багато іншого. Найбільш показові – це була енергетична блокада України 2008-2009 роки і всі ті наслідки, які переживає українська економіка внаслідок підняття цін на російський газ. 

Тому те, що сьогодні суспільство нарешті збагнуло, що в першу чергу ми не повинні залежати від інших державу наповнені нашого ринку чи енергетичною продукцією чи продукцією сільськогосподарською чи іншою продукцію – але це лише перший крок, все таки потрібна державна стратегія базована на тому, щоб творити в Україні те, що буде давати можливість купувати українцю саме українську продукцію.

Найбільше цьому завадило радянський менталітет української влади. Прем’єрів, президентів.  Це не лише влада попередня, навіть сьогоднішня влада на превеликий жаль. В чому полягає суть політики, яка базована на інтересі національному  і максимальному використанні національних ресурсів. Це створення таких умов, коли в Україні виробляти українську продукцію економічно було найдешевшим а відтак прибуток був би найбільшим. Такої політики ви не побачите в жодній сфері. Загалом українська економічна політика - це взірець як робоче місце навіть те, що дає, якщо його знищити. А не як політика постійно створювати робоче місце, а відтак наповнювати держави податками і грошима. Тому в першу чергу, за всі роки незалежності нам бракувало саме такої якості законів, які б сприяли виробничій діяльності України. Ця тема залишається актуальною і сьогодні.

Інше -  це відсутність розуміння у всіх практично урядів, бо ви знаєте я мав можливість працювати із 92 по 98 роки в уряді українському, а депутатом я був 5 скликань ВР, то я бачив із середини відсутність усього того, що потребує політика генерування українських товарів. Ця політика починається із того, аби виокремити у яких сферах Україна здатна конкурувати із своєю продукцією на світових ринках і спрямувати туди відповідні державні пільги у вигляді пільгового оподаткування і вигляді стимулів. Якщо брати сільське господарство, то це дотаційний механізм і таке інше. Такої політики в Україні ніколи не проводилося.  

- Нова влада, чи робить вона кроки в цьому напрямку?

Ви знаєте, я якраз вчора зустрічався із одним малим підприємцем. Тому що, що таке ринкова економіка? Це 70-80% виробничої діяльності якраз створюється малим і середнім підприємництвом. В Україні майже 86 % робочих місць і доходів бюджету формує лише великий капітал - монстри, власність олігархів. Малого і середнього підприємництва немає.  Так от малий підприємець з яким я вчора зустрічався, сказав що уже за нової влади не за тієї поганої, а за нвої влади чиновник державний на самому низу створює ще більше перешкод, ніж попередня влада. Оце вам відповідь на питання чи бачить сьогодні українська демократична влада шляхи до створення в Україні продукції. Я кажу не про українську продукцію, я кажу загалом про виробничу діяльність України. Вона припиняється, згасає. Тому що така кількість заборон і різного роду документів якими чиновник примушує підприємця ходити до нього і брати дозволи. Будь що зробити треба дозволи.  І друге - це таж сама проблема хабарів, яка нікуди не на превеликий жаль не ділася, попри те, що Януковича уже немає і Азарова також.

- Теоретично ми можемо повністю прогодувати самі себе ….?

Такого типу економіки, щоб сама себе забезпечувала не існує у жодній країні. Чому? Тому що різні країни мають різні складові того, що потрібно для 100% самозабезпечення. Наприклад , Японію візьмемо. Практично не має енергетичних ресурсів. Вона не може без імпорту енергоресурсів працювати як економіка. США колосальні ресурси, але сьогодні, наприклад, більша частина продукції легкої промисловості іде з Китаю, тому що там дешевша робоча сила і  в умовах лібералізації виробляти в Китаї на сьогоднішній день, якщо говорити про цей сектор. І таке інше. 

У латинській Америці є дві країни: Аргентина і Бразилія. Величезний сільгоспотенціал і зовсім різні схеми виробничої діяльності. В Бразилії це здебільшого мале підприємництво – те, що називається сімейна ферма-основа сільгоспвиробництва. А в Аргентині така ж сама приблизно ситуація як в Україні. Величезні агрохолдинги. Це власність здебільшого іноземного капіталу на землю. І дві колосальні різниці,що мешканець бачить на своїх полицях. В Бразилії 95 % сільгосппродукції – це власне виробництво. У Аргентині власної продукції практично немає, крім м'яса або продажу зернових. Але здебільшого продукція Аргентини іде на світові ринки, бо вони потребують того що найбільше треба продати, а в Бразилії іде на національний ринок. Тепер в Бразилії є робоче місце на селі, є доходи до сільського бюджету, є покращення життя. В Аргентині зовсім інша ситуація на селі. Села гинуть так як в Україні гинуть. От вам 2 приклади, що таке виробляй національне, споживай його і які результат для людини і держави.

- Якщо ми увійдемо у ЄС, що буде з українськими товарами?

Україні, я думаю, зараз випала нагода реалізувати ту програму про яку говорила УНП: «виробляй українське, купуй українське і забезпечуй його національним захистом. І тоді навіть з Європою ми здатні будемо конкурувати своєю продукцією. Чому? 

Річ у тому, що виробляти саме продукцію в Україні найбільш дешево для власникам будь-якого підприємства. Я кажу про мале і середнє підприємництво. Чому? Тут дешевша робоча сила, ніж в ЄС. Тут ресурсна база на місці її не треба завозити, а відтак витрачати гроші. І в результаті якщо саме в Україні виробляти готову продукцію, а потім спокійно без кордонів її вести в Європу, то прибуток у власника буде найбільший. 

Тому я передбачаю, що цей період коли ми можемо дати дуже багато напрямків виробництва саме української продукції, але із відповідними європейськими технологіями і стандартами якості. Цей період буде продовжуватися 4-5 років, коли Україна може зробити колосальний економічний прорив на європейські ринки. Але для цього потрібно працювати і працювати. Якщо хтось думає, що нинішні підприємства можуть із своєю продукцією конкурувати на європейських ринках, то це  ілюзія. Тому нинішні підприємства у 4-6 разів  енергоємніші аніж європейські. Ну і ефективність праці, треба зізнатися, що в Україні набагато нижче ніж на європейському ринку. 

- Сьогоднішня акція бойкоту російських товарів може до чогось привести?

Ви знаєте, мій син, який провів на Майдані всю революцію і сьогодні бере участь у бойкоту ванні російських товарів, зокрема «Лукойлу» і «ТНК» - вони пояснювали людям чого не потрібно купувати це паливо. У першу чергу, не тому що воно з Росії, а тому що воно не якісне. А я почав бойкотувати російський товар іще в 92 році, коли в уряді пропонував розробку програми щодо виробництва власного ядерного палива. Чому, а тому що російське ядерне паливо на 15 % дає менше електроенергії, ніж паливо виробництва «Вестінгауз». І ще в  94 році Україна підписала із «Вестінгаузом» угоду про виробництво в Україні власного ядерного палива. А ми сьогодні воюючи з Росією забули що 50 % виробництва електроенергії відбувається на атомних станціях, які і сьогодні споживають неякісне, але російське ядерне паливо.  І не маємо до сьогоднішнього дня власного виробництва. Тому треба, бойкотуючи російське, думати не тільки про картинку гарну, але і про те, що ми маємо робити в українській економіці швидко, щоб не попасти у економічну прірву або енергетичну блокаду.