Кримчанин на Майдані: "Я приїхав і ніякого екстримізму тут не бачу"
Олександр Кравченко приїхав на Майдан лише цього тижня. Він кримчанин, із Сімферопольського району. Його відмовляли від поїздки друзі, але він поїхав. Нині разом з волинськими побратимами з Української Народної Партії він чатує наметове містечко.
- Як ти вирішив поїхати на Майдан?
Сам я родом із Сімферопольського району, працюю під Ялтою. Чотири тижні працюю, тиждень відпочиваю. Наступного тижня поїду додому. Я місяць відроблю, якщо наші не переможуть, то я ще приїду. З'явилась можливість, тому і приїхав. Прийшов до Кримського Штабу національного спротиву, який знаходиться у приміщення Кримської організації УНП у Сімферополі. Сказав, що я хочу поїхати на Майдан. Дали мені адресу, розповіли як дістатися. Давали гроші на дорогу, але я відмовився. Приїхав, щоправда заблукав. Погуляв трішки Києвом.
- Як тебе, кримчанина, зустрів Майдан?
Тут мене прийняли, з усіма познайомився, були дуже здивовані, що я з Криму.
Приїжджаєш сюди подихати вольним повітрям. У мене одні емоції, просто немає слів. Я навіть не очікував, що приїду і таке буде. Бачив тут одного земляка. Поки більше не бачив. Але це тут у таборі, напевно ще десь там є їх багато.
- Як поставилися до того, що ти їдеш на Майдан твої друзі, рідні? Відомо, що у Криму досить потужна анти-майданівська пропаганда.
Щодо пропаганди так, справді. Уздовж доріг висять бігборди, які жахають екстримізмом. По місцевому телебаченню крутять ролики в яких Майдан виставляють у дуже негативному світлі. Зрозуміло, що друзі відмовляли. Мама, до речі, не знає. Знає лише її чоловік, ну вона не з моїм татом живе. Я попередив його. І мої колеги відмовляли "Не їдь". А коли я вже подзвонив, що їду казали "Нікуди не лізь, щоб тебе не прибило". Я приїхав і ніякого екстримізму тут не бачу. Бачу лише тепло і приязнь не знайомих мені до цього дня людей.
- Ти сказав, що наступного дня повернешся до Криму. Розповідатимеш там про те, що тут побачив?
Обов'язково, всім кого знаю, буду розповідати про Майдан. Всім, хто почую, що будуть казати неправду за Майдан. Бо я коли їхав сюди на потязі був невольним слухачем однієї розмови, але втрачатисяне став. Один чоловік каже іншому "Тут на Майдані усі бомжі". Інший питає "А ти там був?" - "Не, не был, но я уверен в этом". Отакі от розмови. І мені серце від цього болить. Реально, я лише на вокзалі бачив бомжа. Тут бомжів немає. А тут - різні досить успшні люди. То бізнесмен, то якийсь директор, то ще хтось. Бомжів тут немає. Тут дуже привітні люди, приємна атмосфера.
