Дайджест УНП | Закон про олігархів: чим загрожує і кому вигідний

В центрі уваги ЗМІ – ухвалений днями Верховною Радою України (ВРУ) закон про деолігархізацію. Цей Закон навряд чи переможе основні прояви олігархії, але дасть владі потужний батіг, яким вона зможе користуватися на свій розсуд. В ньому закладений великий потенціал для суб'єктивних суджень РНБО, тобто команди влади, наголошує «Новое время».

Видання зазначає, що суб'єктивні судження в українських реаліях безкарності та гострої політичної конкуренції завжди призводять до вибіркового правосуддя і переслідування нелояльних. Якщо закон дозволяє, під одних можна копати, і довго, а під інших навіть не починати. Навівши конкретні зауваги до закону, головний редактор видання Віталій Сич стверджує, що олігархи-монополісти давно тримають Україну в минулому. Вони десятиліттями володіли цілими галузями, завдяки близькості до влади отримували численні преференції, завищували ціни на свої товари і послуги через регуляторів та фракції у Верховній Раді, відсікали претензії через скупку судів. І цементували свій статус-кво через найбільші телеканали, які блокували партії та людей, здатних змінити цей статус-кво, й просували своїх політиків, які повертали їм вкладення, як тільки потрапляли у парламент або орган регулювання.

В цьому суть української олігархії, наголошує далі автор. І з цим треба боротися. Можна навіть і не боротися, а просто створити рівні умови гри для всіх і карати за злочини. Про це йдеться в матеріалі «Кінець неугодних олігархів. Іншим можна розслабитися».

Пише про небезпеки закону про деолігархізацію і «Українська правда». Видання, зокрема, наголошує:

• Отримання небувалих повноважень РНБО надавати та позбавляти статусу олігарха на власний розсуд.
• Можливість посадити на «гачок звільнення» будь-якого посадовця, адже відтепер одна незадекларована зустріч з представником олігарха, який не представився, є підставою для позбавлення посади.
• Створення комфортних умов для існування «нових» олігархів «з бездоганною діловою репутацією», без обмежень, які поширюються на старих.
• Потрапляння до реєстру не лише олігархів, а й великих бізнесменів через розмиті критерії належності до олігархів.

Докладніше йдеться у статті «Закон про олігархів чи популістична ширма для ручного управління країною».

Найбільший ризик нового закону в тому, що навіть якщо систему олігархів владі вдасться зламати, то чи не станеться так, що їхнє місце займе диктатура одного, зауважує «Цензор.нет» у матеріалі «Закон про олігархів: ласкаво просимо до диктатури».

Коментар лідера УНП Юрія Костенка щодо антиолігархічного закону.

Переможні реляції щодо завершення олігархічного режиму в Україні після ухвалення Закону про деолігархізацію свідчить про те, що президент і його команда зовсім не розуміють, яким чином у нашій державі постала олігократія. А відтак ліки, тобто закон, для знищення цієї страшної для держави хвороби, щонайменше, будуть недієвими.

Нагадаю, що початком формування українських олігархів став закон про ваучерну приватизацію майна. Але, на відміну від інших постсоціалістичних європейських країн, де ваучерна приватизація тривала лише два роки і дала старт масовому розвитку малого й пізніше середнього підприємництва, в Україні процес ваучерної приватизації комуністична більшість ВРУ розтягнула на 10 років.

Результатом стало те, що у приватну власність за ваучерні папірці, а не за гроші, перейшли величезні і прибуткові підприємства (металургійні, машинобудівні, вугільні шахти...). І народ влучно назвав це дійство «прихватизацією».

Державний бюджет за «прихватизовані» підприємства нічого не отримав. Це призвело до різкого погіршення життя переважної більшості громадян і масового безробіття.

Така форма приватизації також унеможливила розвиток малого і середнього підприємництва (а це 70-80% робочих місць в державі).

Натомість в Україні одразу постав великий монополістичний  капітал. У грудні 2013 року тодішній прем’єр Микола Азаров повідомив, що доходи держбюджету України сформовані на 87% великим капіталом. Поступово українське законодавство все більше концентрувалося на інтересах великого, а пізніше кланово-олігархічного капіталу. Задля контролю українського парламенту олігархами було змінене виборче законодавство, а ідеологічні партії замінили проєктами великого капіталу.

Олігархічну монополію посилювало також антимонопольне законодавство. А приватні ЗМІ олігархів фактично визначали результати виборчих перегонів. Наслідком цього процесу в Україні постав клановий олігархат. Саме таке визначення української політичної системи дав цього року держсекретар США Ентоні Блінкен на економічному форумі у Вільнюсі.

За іронією долі за участю олігархічних фракцій ВРУ днями був ухвалений антиолігархічний закон. А відтак, стає зрозумілим на кого ж він буде працювати.

Олігархи все більше впливають не лише на склад українського парламенту, але й на уряди України. Так народжуються найприбутковіші для них рішення виконавчої влади. Тут доречно згадати історію приватизації «Криворіжсталі», схему «Роттердам-плюс» або ж порівняти платежі в Україні і Європі за користування землею, надрами, іншими природними ресурсами чи плату за викиди забруднюючих речовин у повітря. Ціна для олігархів на все це народне добро в Україні у десятки-сотні разів нижча за європейські ціни.

Такі масштабні преференції лише великому капіталу (а не малому і середньому бізнесу) призвели до того, що наша економіка в Європі забезпечує найнижчі показники як державних доходів, так і соціальних стандартів.

Чи є мирний вихід з цієї системи чи знову потрібен майдан?Майдани, як свідчить наш досвід, лише стримують олігократію від політичного свавілля. Але не зменшують її владні впливи – радше навпаки. Отже, потрібний інший шлях – шлях творення політичної альтернативи такому олігархічному устрою.

Така альтернатива – це повернення у державну політику національного інтересу. А в економіку – замість олігархічного монополізму – справедливу конкуренцію. Це завдання може виконати лише політична сила, яка здатна буде боротися за владу в Україні – парламентську більшість та уряд. А новою політичною ідеологією, яка зможе об’єднати українців у прагненні змінити свою країну, має стати національний економічний патріотизм («купуй українське») та економіка середнього класу, що буде здатна забезпечити високий рівень життя переважної більшості українських громадян.

В Україні як і раніше існує велика корупція, у тому числі й політична, а підтримка ЄС та вжиті заходи не принесли очікуваних результатів. Про це йдеться у звіті Європейської аудиторської палати, з якою знайомить «Економічна правда». «ЄС намагається вирішити проблему корупції в Україні як міждисциплінарний пріоритет; він спрямовує кошти і зусилля через різні сектори, від конкурентного середовища до судової системи та громадянського суспільства. Однак, на думку аудиторів, підтримка та вжиті заходи не принесли очікуваних результатів», – йдеться у звіті. Заголовок матеріалу: «Корупція і олігархи загрожують розвитку України – аудит ЄС».

«Новое время» розповідає про новий бізнес-сезон і несподіванки, які він готує для власників бізнесу. Насамперед, видання попереджає, що при супроводі угод, зокрема з нерухомістю, клієнти все частіше звертаються за підтвердженням джерела походження коштів для здійснення банківського переказу. І все більше банків починають приділяти цьому особливу увагу. Держава запроваджує правила гри, де банки виступають контролерами фінансового сектору, так би мовити «фінансовою поліцією». Ще один тренд, на який треба зважати підприємцям у цьому бізнес-сезоні, це – посилення відповідальності та контролю за дотриманням екологічних норм, стандартів і правил. До прикладу, 15 липня 2021 року Верховна Рада України ухвалила закон, який посилює відповідальність за незаконне видобування корисних копалин.

А 1 січня 2023 року набирає чинності Закон України «Про надання будівельної продукції на ринку», що докорінно змінить всю сферу виробництва і використання будівельних матеріалів. Одним з ключових критеріїв допуску будівельної продукції на ринок, разом з міцністю та стійкістю, буде її відповідність екологічним нормам.

Відтак, вартість виготовлення будівельної продукції в подальшому буде неухильно зростати, а також буде посилений контроль за обігом коштів.

Тож бізнесу треба зважати на можливі виклики бізнес-сезону та завчасно вжити заходів щодо мінімізації їхнього впливу. Публікація називається «Ризики нового бізнес-сезону. До чого варто готуватися підприємцям».