Дайджест УНП | Як Україні застрахуватися від непрошених інвесторів з авторитарних режимів
«Економічна правда» розповідає, як можна убезпечитись Україні від так званих корозійних інвестицій, які зараз є одним з елементів гібридної війни. Видання нагадує, що не так давно Україна та Норвегія ледь не продали стратегічні заводи авторитарним режимам. Угоди можна були б зупинити, якби держави мали систему скринінгу іноземних інвестицій.
Розуміння, що гроші пахнуть, прийшло до світових урядів не одразу, зазначається у статті. Раніше вони переймалися радше тим, як залучити до країни більше інвестицій, покращуючи або бізнес-клімат або створюючи якісь преференції.
Однак виявилося, що не всі інвестиції корисні. Поступово з'явилося розділення інвестицій на конструктивні й корозійні.
Перші – класичні комерційні інвестиції. Їх зазвичай роблять приватні компанії для отримання прибутку. Саме такі і намагалися залучати уряди.
Другі – політичні інвестиції для досягнення геополітичних чи інших некомерційних цілей. Їх часто роблять державні або провладні компанії.
Іноді вони є елементами гібридної війни. Не обов'язково воювати за допомогою армії – можна воювати інформаційно або навіть просто купити країну, наголошує видання. І нагадує, що російські інвестори вже купували різні активи, включаючи важливі для національної безпеки: обленерго, банки, мобільні оператори та нафтопереробні заводи. Це постачальники таких товарів і послуг, без яких – раптом що – обійтися буде дуже складно. Такі ризики не реалізувалися, але неприємні прецеденти були.
Так, Лисичанський та Херсонський НПЗ, Запорізький алюмінієвий комбінат не працюють і навряд чи будуть працювати без величезних інвестицій. Тепер нафтопродукти та алюміній доводиться імпортувати, не в останню чергу – з РФ.
Щоб унеможливити подібний досвід, необхідна система скринінгу ПІІ. Такі системи з'явилися не так давно. Першими були США, де Комітет з іноземних інвестицій (CFIUS), початково створений лише для вивчення ПІІ, у 1988 році отримав право блокувати угоди.
В Україні теж була спроба запровадити скринінг ПІІ. У 2020 році Мінекономіки розробило відповідний проєкт, який у 2021 році Кабмін подав у парламент. Експертному управлінню та профільному комітету він не дуже сподобався. Спочатку був задум ухвалити його в першому читанні та повернути уряду на доопрацювання, але на початку вересня проєкт був знятий з розгляду. Чому так сталося, ніхто не говорить. Можливо, документ все ж хочуть довести до ладу. Адже він, як зазначає видання, дійсно недосконалий та потребує доопрацювання. Проаналізувавши вади законопроєкту, видання наголошує, що запровадження скринінгу прямих іноземних інвестицій повинно відбуватися одночасно з боротьбою проти корупції, реформою судової влади та силових органів, посиленням верховенства права та захистом прав власності. Тоді механізм, спрямований на посилення національної безпеки, буде збалансований інструментами, які захищають інвесторів. Заголовок статті – «Як застрахуватися від непрошених інвесторів».
Коментар лідера УНП Юрія Костенка щодо інвестиційної політики України
Після 30-ти років незалежності та семи російської агресії уряд нарешті вирішив розібратись з тим, чи усі іноземні інвестиції були корисними. Варто пам'ятати, що майже всі іноземні кошти за роки незалежності мали російське походження. Але саме цими щедрими пропозиціями російських інвесторів і нищились наша економіка, енергетика, оборонний потенціал, а головні інформаційні ресурси й сьогодні поширюють російські наративи.
Тут доречно нагадати історію з усіма енергетичними проектами, якими українські уряди намагались зменшити російську монополію.
Першим був проект «Держкомнафтогазу» щодо трансконтинентального трубопроводу з нафтоносних регіонів в обхід Росії. Як відомо, замість нового нафтового коридору територією України в Європу маємо лише власний шматочок нафтогону Одеса-Броди, та і той без нафти.
Ще одна показова історія із власним виробництвом ядерного палива, за участі США, який ініціював наш «Держкоматом». Але тендер замість американського «Вестінгауза» у 1996 році чомусь виграв консорціум «Роствел» начебто через його цінові переваги. Щоправда і цей проект залишився лише на папері, зате «Енергоатом» продовжує купувати ядерне паливо у російського агресора.
Останній грандіозний проєкт зменшення енергетичної залежності від Росії за часів президенства Віктора Януковича став просто анекдотичною історією. Тема терміналу зрідженого газу, яким опікувався відомий політик Владислав Каськів, переросла не тільки у гучний корупційний скандал, але й стала світовим гумористичним хітом. Адже договір про будівництво терміналу підписували з іспанським гірськолижним тренером. Ця історія набула неабиякого розголосу, однак для українців це сміх крізь сльози. Бо через непродуману інвестиційну політику держава сьогодні постала перед перспективою енергетичного колапсу. І не в останню чергу завдячуючи щедрим корозійним інвестиціям з Росії.
Уряд лише зараз зібрався з'ясовувати – чи потрібні ці політичні гроші Україні. Але знову виникла проблема. Внесений Кабміном законопроєкт щодо контролю інвестиційних пропозицій (скринінгу) так і не потрапив на розгляд парламенту. Десь застрягнув у комітетах. А Україна тим часом продовжує пожинати наслідки значних фінансових вливань Росії у знищення нашої незалежності.
«Економічна правда» знайомить зі звітом аудиторів ЄС про боротьбу з українською корупцією. До складу Європейської палати аудиторів (ЄПА) входить по одному «аудитору» від кожної держави ЄС. Вони не є підзвітними ані власному урядові, ані Єврокомісії, є справді незалежними та мають право ініціювати перевірку за власним бажанням та баченням. Саме так і починалася історія з аудитом витрачання грошей ЄС на боротьбу з корупцією в Україні.
«Європейська правда» має у розпорядженні повний звіт ЄПА.
Серед іншого, там є і «зашифрований» перелік олігархів та структура їхньої власності, подані у візуальній формі. У графіку немає прізвищ, але за ним реально здогадатися, про кого йдеться.
Видання зазначає, що ця схема не передбачає жодної реакції з боку інших органів ЄС – аудитори не мають повноважень досліджувати, а тим більше боротися зі статками українських олігархів. Їхня компетенція – ефективність витрачання фондів ЄС. Просто цього разу автори звіту вирішили піти також у політику.
Ще одна резонансна теза – аудитори ЄС розкритикували недостатній рівень обумовленості європейської допомоги Україні, і йдеться не лише про фінанси. Так, їх бентежить те, що Україна отримала безвіз, хоча виконала не всі свої антикорупційні обіцянки. Втім, про візову тему детальніше йдеться далі – у блоці щодо змін.
На додаток варто зазначити: хоч аудитори і не мають права давати рекомендацій українській владі, їхній пріоритет стосовно змін в Україні є цілком очевидним зі звіту: це судова реформа. Вагу цих змін документ пояснює дуже детально, а також висловлює жаль, що чимало здобутків нині під загрозою.
Утім, у Єврокомісії визнали і позитиви. Зокрема, вони зазначають, що Україна за підтримки ЄС досягла важливих успіхів за останні роки. Запуск нових антикорупційних органів та запровадження прозорої системи е-декларацій для публічних службовців – це лише два з досягнень. Але змінити потрібно набагато більше, і ЄС може також зробити ще більше для цього.
Підсумовуючи звіт, аудитори ЄС надали 7 блоків рекомендацій, які стосуються планування та надання Україні допомоги, моніторингу її ефективності тощо. Серед них: до кінця 2022 року Єврокомісія та зовнішньополітична служба ЄС запропонувати разом з державами-членами новий санкційний формат, який вдарив би по олігархах, позбавивши їх права в’ їзду до ЄС; запровадити чіткішу умовність програм допомоги Україні, з сильнішими антикорупційними умовами. Докладніше йдеться в статті «Аудит великої корупції: як змінить підтримку України звіт ЄС про «захоплену державу».
Росія розгорнула проти України війну на всіх фронтах, наголошує дописувач «Радіо Свобода» Віталій Портников. Кремль фактично відмовився від перемир'я на Донбасі. Тепер обстрілюють не тільки саму лінію розмежування, а й міста поблизу лінії фронту – Авдіївку, Щастя.
Росія не просто не збирається завершувати конфлікт. Вона планомірно втягує окуповані території у власний політичний простір – роздає жителям окупованої частини Донбасу російські паспорти.
Про яке відновлення територіальної цілісності України може йти мова, якщо країна, яка контролює частину української території, робить все можливе, щоб відрізати жителів цих територій не тільки від Української держави, а й від українського політичного простору? – запитує журналіст.
І пише про відкриття другого фронту – енергетичного. Ще до запуску «Північного потоку-2» Росія вживає заходів, які у перспективі повинні позбавити Україну її транзитного статусу.
Ще один фронт – пропагандистський. Зараз на ньому превалює створення нервозності на білоруському напрямку. В сусідній державі Олександр Лукашенко, який намагається показати себе головним союзником Володимира Путіна, робить одну войовничу заяву за іншою і обіцяє посилити військову присутність на кордонах України та Білорусі – за допомогою Росії, зрозуміло.
Однак, залякати Україну навряд чи вдасться. Адже тут немає ані суспільства, яке було б налаштоване на капітуляцію, ані влади, яка готова таку капітуляцію підписати, переконує автор статті «Війна України з Росією на усіх фронтах. Що відбувається?».
Головний редактор «Цензор.нет» коментує результати розслідування про офшорний траст президента Володимира Зеленського, яке днями опублікувало «Слідство.інфо» під назвою «Офшор-95».
Після перегляду фільму Юрій Бутусов робить висновки: президент не довіряє свої гроші країні, в якій безроздільно править, і показує бізнесу, що при Зеленському гроші все одно надійніше зберігати в офшорах.
Журналіст наголошує, що Закон про олігархів говорить про зрощування влади, багатих людей та медіа, і за цим законом Зеленський і Шефір самі можуть підійти під опис олігархів. Справа принципу, щоб Зеленський якомога швидше підписав закон про олігархів з правкою, що список олігархів формує НАПКА. Це повинна робити незалежна структура, щоб контролювати статус самого Зеленського. Звичайно, слід підняти питання про парламентську розслідуванні і створення слідчої комісії, наголошує Бутусов.
Він також вважає, що «Зеленський не змінюється сам, він залишається частиною світу офшорів, партнерів-олігархів, договірних та трастів з близькими друзями, його гроші залишаються в Лондоні і Белізі, а він продовжує грати свою роль в декораціях, які давно не відповідають суті».
Про інші висновки йдеться в статті – «Pandora Papers: Зеленський не довіряє свої гроші країні, в якій безроздільно править».
«Історична правда» нагадує, що в ці дні Україна вшановує пам’ять легендарного гетьмана Івана Мазепи. Автор статті дослідник Ігор Полуектов розповідає про джерело, яке досі маловідоме в Україні і не введене належним чином в науковий обіг, але яке багато зафіксувало певні періоди життя України, зокрема, звитяги козаків, а також і про Івана Мазепу. Це французька газета «Gazette».
Автор наголошує, що постать гетьмана в усі роки, ще за життя, привертала увагу більшості європейських газет, істориків, а потім і письменників.
Так, французька газета «Gazette» вже в першому числі за 1709 рік, на першій сторінці, пише про Україну (в тексті "l`Ukraine"). Це повідомлення з Гамбургу ще за 21.12.1708, в якому зафіксовано, що:«...Ми дізналися, як шведська армія, продовживши свій похід в бік України, за Бористеном [Дніпром], прибула до Князівства Чернігівського: що 6 листопада король Швеції прагнув заснувати свою штаб-квартиру в місті Чернігові, столиці Князівства, на Десні…і що московити, які хотіли перешкодити цьому, не давали Йому облаштуватись житлом у цій родючій землі, багатої на провізію та харчі, доклали зусиль, щоб ув'язнювати... [багатьох на шляху]... що впадає в Десну під Черніговом».
Дописувач звертає увагу на деякі важливі термінологічні моменти. Традиційно, в першій половині XVII ст., «Gazette» писала про наші землі використовуючи термін «Русь» або «країна Козаків» (яких добре знали і чітко вирізняли з-поміж поляків, лісовчиків чи донських).
З середини XVII ст. все частіше назву «Русь» французи починають змінювати (спочатку використовуючи дві назви паралельно) на «Україна».
Загалом прізвище Мазепи згадується у газеті близько 30 разів й автор наводить, зокрема, заключні епізоди життя, які залишились у сухих французьких новинах:«...Листи з подільського кордону не підтверджують поразки в Молдові п'ятисот шведів, переважно офіцерів, від загону московитів, але тільки те, що король Швеції все ще був 12 жовтня у Бендерах в ідеальному здоров'ї, а також, що Гетьман Мазепа помер 3-го за два дні хвороби і що він залишив усе своє майно полковнику Войнаровському, його небіжу...».
Більше про «Gazette», що регулярно виходила з 30.05.1631 до 1915 р.р. і яка вже тоді вирізнялась строгістю підготовки матеріалу і логікою побудови, йдеться в статті «Іван Мазепа на сторінках французької “Gazette” XVIII століття».
Насамкінець автор статті зазначає, що період Івана Мазепи був одним із найважливіших шансів на порятунок України, який не був використаний. І це мало б стати гарним уроком, щоб подібні помилки надалі не повторювались.