11 листопада у Києві презентують «Історію ядерного роззброєння України» Ю.Костенка

11 листопада о 18.00 в м.Київ, у Будинку вчителя (м. Київ, вул. Володимирська, 57) відбудеться презентація книги Юрія Костенка "Історія ядерного роззброєння України". Крім автора книги, у презентації візьме участь Володимир Толубко, генерал- ракетчик, який висловить власну думку про те, чи могла Україна залишати в себе ядерну зброю - чи ні.

«Історія ядерного роззброєння України» вийшла у світ 2015 року у видавництві «Ярославів вал». Це перша книга, присвячена історії ядерного роззброєння України. У ній уперше оприлюднено, що являв собою і скільки коштував український ядерний арсенал. Книга дає змогу оцінити роль відомих політиків у цій сторінці української історії та дає вичерпну відповідь на запитання, яке набуло особливої актуальності з початком військової агресії Росії проти України: «Хто винен, що Україна віддала ядерну зброю?» Зважаючи на матеріальні втрати України в результаті ядерного роззброєння, які обчислюються десятками мільярдів доларів, наведена інформація може дати підстави для порушення юридичних процедур проти окремих учасників подій початку 1990-х.

У книзі також уперше оприлюднено невідомі загалові факти з історії ядерного роззброєння України: документи з грифом «ДСК», інформація із закритих засідань Верховної Ради, Ради безпеки України та нарад за участю найвищих посадових осіб, звітів дипломатів, зустрічей з американськими посадовцями, а також ексклюзивні відомості про кулуарну частину процесу.

Уперше на документальній основі (зокрема, й маловідомих українцям публікацій у західних ЗМІ) подано повну реконструкцію подій періоду ядерного роззброєння України: від першої згадки про без’ядерний статус та дивних обставин, за яких вона з’явилася в Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року, – до останньої ядерної боєголовки, вивезеної з України 1 червня 1996 року.

Історія відмови України від третього у світі ядерного потенціалу викладена на фоні виникнення державних інституцій України у перші роки незалежності, жорстокої інформаційної та дипломатичної війни проти України з боку США й Росії, а також «громадянської війни» в коридорах української влади – між новою та пострадянською генераціями політиків.

Водночас уперше оприлюднено інформацію про пропозиції, які надходили з боку США на адресу українських урядових кіл України у 1992-93 роках – зокрема, щодо вступу до НАТО та побудови в Україні власного ядерно-паливного циклу: переробки матеріалів з ядерної зброї та виробництва ядерного палива для АЕС (від «Дженерал Атомікс» та «Вестінгхауз»).

У книзі – біографічні дані близько 50 політиків, вчених, військових – українських, американських та російських, які були дійовими особами цього періоду; у додатках – усі документи, ухвалені Верховною Радою та Президентом Україні, які стосувалися ядерної зброї.  

У книзі вперше дано відповіді на запитання:

— Хто з українських посадовців погоджував текст Будапештського меморандуму?
— Чому Кучму після закритого засідання ВР 3 червня 1993 називали «ядерним яструбом»?
— Що радив Україні Бжезинський у 1992 у стосунках з Росією і які його прогнози справдилися?
— До яких дій вдавався спікер Іван Плющ, аби загальмувати «роззброєння по-російськи»
— Що сказав Клінтон Кравчуку, після чого Україна підписала фатальну Тристоронню заяву?
— До якого року після Будапештського саміту в Україні повинна була лишатися ядерна зброя?
— та ін.