Юрій Костенко: владі потрібно повернутись до положень надзвичайної ваги міжнародно-правового безпекового документа – Будапештського меморандуму

5 грудня 1994 року у Будапешті був підписаний Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. Це міжнародна угода між Україною, США, РФ та Великою Британією про неядерний статус України.

Відмовляючись від третього за потужністю на той час ядерного арсеналу у світі, Україна отримала гарантії від провідних військових держав світу щодо своєї безпеки, суверенітету та існуючих кордонів.

Лідер УНП Юрій Костенко, який у 1992-1994 роках очолював робочу групу Верховної Ради України з підготовки до ратифікації Договору про скорочення стратегічних наступальних озброєнь (START-1), нагадує, що українські ядерні активи на момент розпаду СССР нараховували 176 міжконтинентальних балістичних ракет і пускових шахт для них, від 1514 до 2156 боєзарядів стратегічної зброї, від 2800 до 4200 тактичних ядерних боєзарядів та від 30 до 43 важких бомбардувальників, оснащених ядерною зброєю. Всього в українській тактичній та стратегічній зброї було 67-85 тонн збройового плутонію та 80-102 тонн високозбагаченого урану. Загалом це цінності вартістю 41.4-52.5 млрд доларів! При цьому, весь держбюджет України у 1992-1993 роках складав 7-9 млрд доларів США.

В українському політикумі Будапештській меморандум – надзвичайної ваги міжнародно-правовий документ у царині безпеки – назвали лише «папірцем». Адже після початку російської збройної агресії проти України Будапештській меморандум виявив свою цілковиту недієвість.

Як автор книги «Історія ядерного роззброєння України» Юрій Костенко нагадує, що Україна лише один раз спробувала використати цей документ після початку російської збройної агресії. У своїй Постанові від 28 лютого 2014 року Верховна Рада України звернулася до країн-гарантерів щодо виконання Будапештського меморандуму. Згідно з цим документом та відповідно до пункту 6 Будапештського меморандуму відбулися дві зустрічі – одна у Парижі (березень 2014 року), друга у Женеві (квітень 2017 року) – за участі міністрів закордонних справ країн-підписантів та високого представника ЄС.

Проте вже у червні Будапештський формат переговорів за ініціативи новообраного президента Петра Порошенка, канцлера ФРН Ангели Меркель та президента Франції Франсуа Оланда було замінено так званим Нормандським форматом переговорів та Мінським процесом. І, таким чином, юридичний статус Росії з країни-агресора було змінено на статус країни-партнера. І, відповідно, війну Росії проти України названо «внутрішнім громадянським конфліктом».

Отже, чинній владі, яка нарешті заявила, що Нормандський та Мінський процеси тупикові, не варто шукати жодних нових майданчиків та варіантів, вкотре наголошує Юрій Костенко. Їй конче потрібно повернутись до основ міжнародного права та положень безпекового документа, яким є Будапештський меморандум. У цьому документі і слід шукати – разом зі США та демократичною Європою – спільні рецепти щодо зупинки російської збройної агресії і, таким чином, припинити процес умиротворення російського неоімперіалізму.

Варто зазначити, що наприкінці жовтня 2020 року тему ядерної зброї несподівано актуалізувало «всеукраїнське опитування» президента Володимира Зеленського. В українців поцікавилися, – чи не проти вони використати гарантії безпеки, визначені Будапештським меморандумом, для відновлення державного суверенітету й територіальної цілісності України. З'ясувалось, що 74% учасників опитування висловилися «за» використання гарантій безпеки, визначених Будапештським меморандумом.